Життя в Естонії для мене почалося раптово. Через повномасштабну війну в Україні я вимушено переїхала до Естонії у березні 2022 року. Багато чого незвичного та дивного трапилося зі мною за 2 роки. То ж сьогодні хочу поділитися речами, які найбільше здивували мене.
1 Чисте взуття
Чисте взуття, навіть узимку, коли піском сиплють по дорогах. Та взагалі, рідко використовують пісок, більше – дрібні камінці. Я їх вперше прийняла за вишневі кісточки. Взагалі, я гадаю, що в естонській землі менше чорнозему та глини. Тому й чистіше. А не тому, що “тротуари з милом миють”.
2 Нема парканів
В приватному секторі я жодного разу не побачила таких звичних триметрових парканів. Іноді навіть важко зрозуміти, де закінчується одна ділянка та починається інша. Зрідка бачу лишень декоративні парканчики та тини.
3 Повага до приватності та закритість
Естонці дуже відособлені люди. Кожен живе у своєму маленькому світі, навіть якщо це однокімнатна квартира. Тим паче — якщо це єдиний мешканець віддаленого хутора. А хуторів, де живуть максимум по одній родині, в Естонії дуже багато.
4 Дуже маленька країна
Маленька територіально, з низькою щільністю населення. Може, тому й не ставлять парканів та поважають особісті кордони. А ще тут гарні дороги, невелика відстань у логістиці, тому нормально жити десь “на краю світу” та їздити до супермаркету або лікаря до найближчого містечка.
5 Естонці тихі
Звичайно, все дуже індивідуально і є флуктуації, але загальний рівень децибел, які видають місцеві мешканці, трохи нижчий, ніж в українців. Я чую здаля українців, ще коли не можна розпізнати слів. Хоча, може я ловлю вухом інтонації, а не гучність.
6 Море холодне та неглибоке
Після Азовського та Чорного Балтійське море здалося мені іграшковим. Коли вперше пішла в Пярну на море, то не зрозуміла, що вже на ньому стою, на відстані метрів 20 від краю пляжу. В березні 2022 року воно було ще застигле. Влітку комфортно купатися ну, може днів зо 3, не більше. Вода понад 22 градусів прогрівається рідко. Як тут кажуть, що треба пів години йти, щоб було по коліна, потім ще пів години до берега, а вийдеш вже сухий. Так і є.
7 Люди посміхаються
Усміхнені люди. Люди посміхаються один одному значно частіше, ніж в Україні. Звісно, моє сприйняття дещо суб’єктивне після досвіду війни. Але ж… Взагалі є таке враження, що тут є звичай посміхатися, навіть незнайомим людям. Тобто якщо вже естонець трохи познайомився з людиною, то більш відкритий, ніж спочатку. Але ж тут норма — посміхатися незнайомцям.
8 Співоча країна
До приїзду сюди я вважала співочими націями українців (звісно ж!), грузинів. Мабуть, ще італійців. Дуже зраділа, коли до цього переліку в моєму сприйнятті додалися ще й естонці! В них є ціле Співоче поле на березі Балтійського моря. Там проводять традиційне Свято співів та танців. Це як Олімпійські ігри тільки зі співу! А ще цікавий факт, що надбання Естонією незалежності сталося завдяки Співочій революції. Дивина!
Мені подобається жити в Естонії. Дуже вдячна естонцям за допомогу та гостинність. Якщо вам цікаво прочитати інші статті про життя в Естонії та вивчення естонської мови, підписуйтесь на мою розсилку нижче.
